Лайфхаки для вуличного музиканта
Про реалії життя вуличного музиканта та лайфхаків, які спрощують його від людини, голос якої звучить на вулицях багатьох міст України — Едгара Вінницького.
За час, що я живу вуличною музикою, я набив багато шишок і перевірив на особистому досвіді багато лайфхаків. Про них і поговоримо.
Для початку розберемося хто ж це, вуличний артист. Насамперед — це людина, яка виходить віддавати, а не просити. Їм рухає внутрішній позив, а чи не зовнішні обставини. Зрозуміло, гроші, які опиняються в кофрі, іноді можуть бути єдиними і годувати тебе, але думати про них, коли співаєш, значить не думати, про що співаєш. Причина – бажання поділитися. І, хоч як парадоксально, — чим менше паришся цією темою, тим більше їх виявляється в кофрі. Я абсолютно не котирую, так званих, «аскерів» — хлопця чи дівчину з капелюхом у руці, що тицяє вам нею прямо в ніс зі словами «підтримайте» музикантів. Для мене це не вуличний театр. Ця паразитування на людині, яка могла б бути артистом і здирництво. Що означає підтримати артистів? Це артист виходить на вулицю, щоб підтримати суспільство собою, щоб дивлячись на цей вогонь в очах, може хтось прокинувся від своєї рутинної коми та згадав, що колись мріяв вирощувати кристали, наприклад, і зайнявся нарешті цим. Але досить про ідеологію, давай ближче до практичного:
Зовнішній вигляд
Перформанс складається не тільки з аудіочастини, а також і візуальної. Людина-зомбі, що біжить у навушниках — навряд чи витягне їх із вух, щоб насолодитися вашою музикою, якщо не буде зацікавлена зовнішнім виглядом. Я зараз у жодному разі не говорю про якісь карнавальні костюми, просто важливо розуміти: ваш зовнішній вигляд повинен бути відображенням вашого нутра і гармоніювати з тією музикою, яку ви граєте. Якщо ви все робите правильно, як індикатор, що у вас склався міцний і цікавий образ – люди почнуть кидати вам у кофр малюнки, на яких у різних стилістиках будете зображені Ви.
На те, щоб придумати наступну складову зовнішнього вигляду, пішов не один рік, але в результаті це є, користуйтеся. Придумав, до речі, не один я, а на пару з моїм добрим другом і музикантом Павлом Байбіним.
Сьогодні у всіх у кишені телефон, і всі знімають відео та виставляють їх у соц.мережах. І час від часу мої знайомі скидали мені відео зі мною, зняті випадковими перехожими, які вони знаходили на просторах інтернету. Страшно уявити, скільки видосів зі мною я так і не бачив. У мене з’явилася ідея: що, якщо на кофрі написати ім’я та прізвище, тоді будь-хто, хто потім подивиться зняте відео та захоче відшукати мене — зможе легко це зробити. А Паша сказав: «То навіщо ім’я, давай хештег!» Це був 2015-й, і мода на хештеги дуже повільно набирала обертів. Так я й зробив. У результаті, коли в тебе унікальний хештег, то:
- будь-хто, подивившись відео, може знайти тебе
- кожен може відзначити тебе в історії або в пості
- легко знайти твої облікові записи
Завдяки хештегу я почав отримувати величезну кількість фото з виступів і усвідомив, наскільки важливим є наступний пункт.
Вибір місця
На цих фото я побачив, що іноді ідіотськи стою біля смітника або на тлі красується якась не стильна зовнішня реклама. Всі ці пункти негативно позначаються на тому, що у людей менше бажання вас знімати, отже постити, отже популяризувати вашу музику. Найголовніше, якщо те місце, де ви граєте – естетично залишає бажати кращого, то людина-зомбі так і не витягне навушники.
Ще невеликий лайфхак – вибирати так звані місця зустрічі. Ті місця, де завжди є люди, які чекають на когось і шукають, як скоротати час. Там є велика ймовірність, що ви знайдете свого слухача. Намагайтеся знаходити місця, де у слухачів буде можливість сісти.
Є ще один нюанс: якщо ви виступаєте з апаратурою, то це не скрізь можна робити. Більш-менш суворо з цією справою в Європі. Наприклад, у Празі з апаратурою можна грати лише біля метро Андель і то, тільки в парні години, а з іншого боку річки в непарні. У Вроцлаві взагалі заборонено використовувати апаратуру в центральній частині міста, але якщо в Празі, побачивши ваше порушення, поліція відразу випише штраф, то у Вроцлаві, якщо ви будете ввічливі, вони просто попередять. Коротше кажучи, в деяких місцях можна виїхати на харизмі. В Україні із цим взагалі не суворо.
— «Тут не можна грати!».
— «Ой, даруйте, не знав»
І все, просто переміщаєтеся…
У центральній частині будь-якого міста є, як я їх називаю, місцеві жителі. І я зараз не про людей, які безпосередньо живуть там у будинках, а про тих, що живуть на вулиці. Не всі вони негативні персонажі, навпаки, більшість — приємні люди.
Коли ви граєте музику на вулиці — ви єдина культурна подія, яку вони спостерігають, тому не дивуйтеся — ці люди з повагою ставляться до вас. Але, як і скрізь, бувають винятки. Деякі волоцюги завжди просять «пару рублів» на щось, це їхній стиль життя, перманентний стан. Моя вам порада, відповідайте: «Весь світ у балансі і якщо я даю щось, ви мені повинні щось дати натомість. Що ви можете мені запропонувати?” Більшості з тих, хто просить – це починає кип’ятити мозок і вони йдуть, але бувають і випадки, коли ці хлопці відверто дивують прочитанням вірша чи чогось такого роду. Головне зрозуміти, якщо один раз дав — проситимуть завжди.
Ще один лайфхак із приводу місця. Як тільки починаєш грати на вулиці — одразу стикаєшся з тим, що приходиш на те місце, де планував роздати музики, а там уже хтось грає. Тому, круто мати хороші стосунки та номери телефонів різних баристів, які найчастіше варять каву в цих самих «місцях зустрічей» і попередньо дзвонити їм. Мене сто разів це рятувало.
Загалом
З собою повинні бути візитки (в ідеалі лежати на видному місці, щоб навіть найсоромливіші могли їх взяти) з посиланням на ваш сайт-візитку, з якого одним кліком можна перейти на вашу публічну сторінку в соціальну мережу Instagram, Facebook, YouTube і т.д. електронна пошта та номер телефону. Бажано, щоб вони були з вашим лого.
— Завжди майте із собою запасний кабель джек-джек, повірте, знадобиться.
– У мене було так. Часто, в різних частинах міста мене зустрічали одні й ті самі люди і питали: “Як тебе знайти?” , Я наївно відповідав, мовляв, ось мій номер, набирай після 5-ти – скажу. Згодом дзвінків стало дуже багато, і Павло Байбін завів мені обліковий запис в Інстаграм та Фейсбук. На прохання людей я став туди писати, де граю. Ви можете уникнути всіх цих скандібоберів і завчасно почати сповіщати про намір виступити у тому чи іншому місці.
— Якщо співаєте, робіть ковток води після кожної пісні. Тримайте вокальний апарат зволоженим, пам’ятайте, співати на вулиці не те саме, що співати у приміщенні.
-Грайте тільки ту музику, яка наповнює вас зсередини, повірте, це відчувається.
— Не бійтеся говорити із перехожими. Можливо взагалі добре слово — те, що дасть поштовх людині бути собою.
— Усміхайтеся, віддавайте більше, ніж берете. Будьте відкриті і люди відкриються вам.
Не бойся открыть себя перед Вселенной!
Рискуй быть замеченным в свете своём…
Ведь свет от тебя— освещает мгновенно
Дорогу всем тем, кто рядом идёт.
Закрывая глаза— отдайся потоку…
Позволь событиям произойти.
Времени нет. Это уловка,
Чтоб ощущали себя мы в пути!
Есть только сейчас — бесконечный момент…
Вкус и цвет жизни в едином мгновении!
Ощути этот опыт, эксперимент
И осознай то, что ты был в забвении.
