Струни «Elixir» — чи коштують вони гроші?
Струни важливі для звучання музиканта, його відчуттів. Чому виникає проблема вибору струн і чим хороші струни від “Elixir” – розбираємось разом у цій статті.
Проблема вибору струн
Чому ж проблема вибору струн є досить гострою? Струни – це витратний матеріал, який підлягає постійному та чітко періодичному оновленню. Ось і доводиться, як правило, недосвідченому музикантові ламати собі голову в кожний момент оновлення. Звичайно, ми не зможемо обговорити всі струни, тому розділимо їх на «звичайні» та «незвичайні» (Elixir), які випустила в 1995 році компанія W. L. Gore & Associates, багаторічний міжнародний лідер різних інноваційних технологій. Спочатку це був склад з політетрафторетилену у вигляді покриття поверхні кабелю, дроту, але ніяк не струн, тому що покриття було занадто товстим і заглушало так необхідне нам звучання струни – першоджерела звукових коливань у гітарі. Стояло завдання досягти прийнятної для струн, мінімальної товщини захисного покриття, і ідея була втілена в життя. Багато інших виробників також розробили і продовжують розробляти схожі технології покриття струн, але вони незрівнянні з революційною розробкою для струн Elixir, тому в цій статті зупинимося на вищезгаданому поділі категорій струн.
Отже: більш довговічні струни і більша ціна (Elixir) і менш довговічні струни, але набагато менша ціна (звичайні струни). Природно, в останньому випадку йдеться про досить відомих і добре зарекомендували себе виробників гітарних струн, таких як D’Addario, ErnieBall, DeanMarkley, Martin, RotoSound, GHS, Gibson, Fender і т.д.
Характеристика струн “Elixir”
На музичному ринку в 1995 році з’являється революційна новинка, струни «Elixir», довговічність яких за вказівкою виробником на пачці в 3-5 разів довша за «звичайні». Звичайно, практично кожен хоче випробувати, хоча б для того, щоб порівняти. Спробував і я, використовуючи ці струни досить довгий час. У так поширених Elixir Nanoweb обплетення з нікельованої сталі (не найдзвінкіша), плюс саме покриття, яке ще більше «підмилює» звучання струни. Сама обмотка кругла. Але є гітаристи, яким подобається гостре звучання сталі. Є такі, хто не любить відчувати круглу обмотку. Комусь навпаки, подобається втомлене звучання чистого нікелю. Як бути з усім цим? Відкинути свої переваги на користь однієї довговічності за таку ціну? На «оволосіння» Elixir (коли в процесі гри покриття, руйнуючись, звисає у вигляді волосяного покриву струни) зупинятись не буду. Мені здається, що цей процес залежить від звуковидобування, зокрема правою рукою. Але навіть якщо це і має місце, окрім як на естетичний бік питання, «оволосіння» більше ні на що не впливає. Щоправда є й ті, хто скаржиться на неприємність тактильних відчуттів.
Коли практикуючий гітарист на будь-яких струнах грає по концерту в день, тут же і заняття з репетиціями, він тягне їх, сильно тягне, вони мають досить великі навантаження. Також слабким місцем у багатьох тремолосистемах є місця вигину струни, в районі бриджевого струнодержателя, як правило. Як окремий випадок можна представити навантаження, деформації, які зазнає струна, якщо це FloydRose. “Звичайні” струни при такому інтенсивному використанні дуже швидко втрачають свій дзвін. Струни «Elixir» все ще дзвенять, але зникає точність ладу мензури. А це має місце внаслідок так званої втоми матеріалу.
Втома матеріалу – це зміна механічних і фізичних властивостей матеріалу під тривалою дією напруг, що циклічно змінюються в часі, і деформацій.
І що ще цікаво, я не бачив у жодній статті подібних спостережень, тому що про Elixir читав або від «письменників» чи музикантів, які не працюють у такому «зносі». Так, до речі, Elixir рекламують, як тільки можуть, і це зрозуміло, але я помітив, що більшість дуже відомих гітаристів не використовують струни «Elixir». До речі, ось ще:
Світові лідери-виробники:
ErnieBall: SteveVai, JohnPetrucci, SystemofaDown, Blink-182, PaulGilbert, VinnieMoore, KirkHammett, EricClapton, SteveMorse, Slipknot та багато інших.
DeanMarkley: Korn, Cold, Misfits, Sum 41, Fuel, Crazy Town, Biohazard та інші.
Gibson: Les Paul, B. B. King, Ace Frehley (Kiss), Dickey Betts та інші.
Thomastic-Infield: George Benson, Victor Smolski, David Williams та інші.
Elixir: George Marinelli, Patrick Yandall, David Bailey та інші.
Fender: JasonEllis, PolBollenback, RobertCray та інші.
Залишив, як у оригіналі джерела, дуже добре виглядає поєднання «…та інші». І це має аж ніяк не тому, що вони погані, а тому, що реальні умови «зносу» вносять свої корективи. Нові струни – вони є нові, і ніщо не замінить цього чудового звучання та відчуття нових струн не «замилених» покриттям і без того на не дзвінкій нікельованій сталі. У цій ситуації гітаристу зручніше і приємніше поміняти два або три комплекти «звичайних» струн нехай навіть перед кожним концертом, отримувати задоволення від цих відчуттів, ніж вдруге чи втретє чути від струн «Elixir», що дзвінять, «нестроєвич» мензури. Так, до речі, і ще в даному випадку ми заощаджуємо на частому використанні засобів для очищення струн. Чому міняти струни часто «зручніше і приємніше» запитає більшість читачів, якщо це для них трудомісткий, копіткий та тривалий процес найчастіше? Я з цим не можу не погодитись. Але йдеться про практикуючих гітаристів, для яких процес заміни всіх струн займає загалом не більше як п’ять хвилин. За цей час вони також не забувають про догляд за інструментом під час заміни струн. Тому для цієї категорії гітаристів – це як помити чашку з-під кави після себе для звичайної людини. Ось і отримуємо на високому рівні найчастішу заміну струн, як безкомпромісний варіант. У гастрольному турі з божевільним графіком зручніше поміняти струни, ніж після кожного концерту «чаклувати» над ними очисниками. Хоча я чув такі фрази: «А навіщо їх протирати, це ж «Elixir»?». Але, яка б не була захищена поверхня, вона покривається потожировими виділеннями, брудом, та й покриття може бути не зовсім ідеальним, чого неозброєним поглядом не визначиш.
А тепер давайте розглянемо варіанти, в яких використання струн Elixir мають однозначно позитивні сторони практичного застосування та окупності їх вартості. Наприклад, у студії, де знаходиться деяка кількість гітар, та які використовуються нечасто для того, щоб прописати у приспіві чотири акорди квінтами. Тоді ці вкладення дуже окупні, т.к. це надовго, і сильно доглядати не потрібно, тому що, коли багато інструментів і роботи теж, це досить проблематично. Дуже зручно ставити такі струни гітаристам-фетишистам, які або не виходять з дому, або грають нечасто і/або дбайливо через свою «ощадливу» звуковидобування. Навіть візьму на себе сміливість провести аналогію струн Elixir з процесорами. Процесор – це не добре і не погано, і використовують його як професіонали, так і ні. Це з одного боку зручно, комфортно і легко у плані ваги, з іншого боку – це не комільфо не стільки за переконаннями, скільки за відчуттями, але умови іноді змушують або ледачіють.
І зовсім інша річ – це акустичні гітари та бас гітари. Як правило, на цього інструментах струни не відчувають великих навантажень, тому, як мені здається, це дуже практично і окупно! Та й на акустиці Elixir, як на мене, звучить просто чудово та ще й плюс довговічність! Це – комфорт.
Завжди вибір та його окупність залежить від ступеня професійності підходу, поставлених завдань та інтенсивності навантажень. Пам’ятайте, будь ласка: це не правила, це речі, які на вас, на відміну від інших, можуть не вплинути. Тому, прислухаючись до думки інших, слухайте себе, формуйте свої уподобання самі, а досвід використання та численні порівняння вам, безперечно, допоможуть!
