Лади народної музики для сучасного музиканта
Багато сучасних музикантів використовують у своїй діяльності лади народної музики і навіть не здогадуються про це. Розбираємось разом у різних ладах та тонкощах їх вивчення.
Музичний лад — це по суті зв’язок звуків. У музиці їх існує безліч. Ми ж детально розповімо про натуральні лади — лади народної музики.
Під час навчання теоретичним основам імпровізації в коледжі культури та мистецтв мені сподобалася фраза: «всі натуральні лади народної музики є паралельними один одному». Що це означає?
Всі лади, зіграні в одній діатонічній гамі, – іонійський, дорійський, фригійський, лідійський, міксолидійський, еолійський, локрійський – складаються з тих самих звуків, розташованих у різному порядку. Це нагадує паралельні мажор і мінор, що складаються з тих самих нот, але починаються з різних звуків.
Назви ладів прийшли до нас із Греції і трохи змінювалися з часом. Ми ж орієнтуємося на сучасні варіанти — саме вони й найактивніше використовуються.
Іонійський лад
Він же натуральний мажор. Іонійський лад ДО складається з відомої послідовності нот – до ремі фа соль ля сі – без альтерацій у вигляді дієзів або бемолей.
Іонійський ЛЯ має альтерації (три – фа, соль та до), так само як і МІ (чотири – соль, фа, до, ре) тощо. ДО іонійський розташований за білими клавішами фортепіано від ноти до до ноти до. Тонова формула ладу: тон-тон-напівтон-тон-тон-тон-напівтон. Звучання іонійського ладу дуже світле, урочисте. “Jingle bells”, “We wish you a merry Christmas”, “Twinkle twinkle little star” – приклади простих мелодій, написаних з використанням цього ладу.
Мої спроби імпровізації на перших етапах гри на гітарі розпочиналися саме з цього ладу. Познайомитися з цим ладом можна дуже просто: знайдіть збірки з сольфеджіо для музичної школи, відкрийте розділ про натуральний мажор і пограйте або заспівайте всі мелодії. У підручнику з джазової імпровізації Манілова та Молоткова рекомендують: все, що ви граєте на інструменті, спочатку потрібно проспівати. Мається на увазі не академічний, естрадний або фольклорний спів з правильним резонуванням, диханням і співочою позицією, а виразне в римтично-звуковисотному сенсі співання нот з їхньою назвою (сольмізація) або просто якимось одним звуком (інтонування чи скет).
Це дуже важливо, адже кожен лад має характерне звучання. Тому, співаючи натуральний мажор як звукоряд, а також співаючи мелодії, написані в цьому ладі, ви отримаєте глибоке розуміння ладу. Це важливіше, ніж сухе знання будови та коректної аплікатури під час гри. Відчуття ладу дасть вам можливість використовувати його в потрібному контексті під час аранжування або імпровізації.
Як я вже писав у своїй статті про основи імпровізації, дуже важливо грати ритмічно, а точніше, ритмізовано.
Якщо ви інструменталіст, то, дізнавшись формулу ладу, співаючи його та мелодії, розучите одну-дві типові аплікатурні моделі ладу для вашого інструменту. Далі використовуйте секвенсор або знайдіть мінусову фонограму в ДО іонійському або натуральному. Спробуйте пограти фрази довжиною в один-два такти, що складаються зі знайомих вам ритмічних шаблонів. Пограйте чвертями, потім восьмими, потім шістнадцятими, галопуючим малюнком, пунктиром та їх поєднаннями. Найголовніше – контролюйте ритміку та метроритм того, що ви граєте. Попрактикувавши якийсь час, ви відчуєте звучання ладу і зможете освоїти його повністю.
Дорійський Лад (DORIAN MODE)
З ноти ре і до наступної ноти ре, рухаючись тільки білими клавішами, розташований дорійський лад (дорійський мінор). Він складається з нот: ре мі фа соль ля сі до ре. Формула ладу: тон-полтон-тон-тон-тон-полтон-тон.
З фонічної точки зору, цей лад має мінорний колорит з мажорним відтінком. Якщо зіграти його як звукоряд від тоніки до тоніки, звучання вийде мінорним, але не сумним, а м’яким. У дорійському ладі написано відому мелодію «APACHE» гурту The Shadows і соло в пісні гурту Shocking blue «Venus». Дорійська мелодика та акордика поширена в сучасній музиці – її можна зустріти у Земфіри, Пінк Флойд, The Beatles, групи Машина Часу і т.д.
Дорійський лад можна віднести до «модних» ладів. Його люблять використовувати сучасні композитори, сонграйтери, аранжувальники та джазові музиканти. Імпровізація в дорійському ладі відмінно підходить для гри на лаундж-вечірках, фонової музики, ненав’язливої коктейль-м’юзик і т.д. Добре цей лад і в блюзовому, і в блюз-роковому контексті. Поекспериментуйте з ним, пограйте ряд мелодій, поімпровізуйте та визначте, з чим він у вас асоціюється і в якому контексті його найдоречніше використовувати.
Фригійський Лад (PHRYGIAN MODE)
З ноти ми і до ноти ми, за білими клавішами фортепіано, розташований фригійський лад. Його іноді називають фригійським мінором через мінорну терцію або «іспанський» (не плутати з гамою фламенко). Він складається з таких нот – мі фасоль ля си до ре ми. Його формула: півтон-тон-тон-тон-полтон-тон-тон.
На відміну від дорійського ладу, фригійський похмуріший за натуральний мінор. Цей лад підходить до створення сумного звучання. У фригійському порядку написана, «Пісня Варлаама» Мусоргського. Цей лад часто використовується у метал напрямках через свій колорит.
Поекспериментувавши з цим звукорядом, ви зможете скласти особисте уявлення про фонізм, характер, ауру та образ ладу і вирішите, де і коли вам його застосовувати. Порівнюючи дорійський і фригійський лади можна сказати, що дорійський лад просвітлює і «мажорить» мінор, а фригійський – похмурий і «мінорить» ще більше.
Лидийский Лад (LYDIAN MODE)
Лідійський лад, зіграний по білих клавішах фортепіано, складається з нот – фасоль ля сі до ре мі фа. Формула ладу – тон тон тон підлога тону тон тон підлога тону.
Перші три ноти розташовані один від одного на відстані тону, що трохи ріднить лад із цілотонною гамою за звучанням. Лідійський лад звучить просторо та широко. Він ще мажорніший за натуральний мажор. Цей лад любить використати у своїх композиціях відомий американський гітарист Джо Сатріані. Експозиція його “Flying in a blue dream” складається з фраз, зіграних у лідійському ладі від різних тонік. Цей лад також можна віднести до «модних» ладів. Він не був у ході ні у віденській класиці, ні у композиторів-романтиків. Я відніс би його до звукорядів, відповідним великим сценічним концертам.
Миксолидийский Лад (MIXOLYDIAN MODE)
Звукоряд із «мажорним» звучанням. Його ноти за білими клавішами – соль ля сі до ре мі фа соль. Формула ладу: тон-тон-полутон-тон-тон-полутон-тон.
Якщо проводити паралелі з мінорними ладами (дорійським і фригійським), можна сказати, що цей лад звучить не так святково. Міксолідійський лад часто використовується тим самим Джо Сатріані. Перша частина його композиції «Summer song» написана в міксолідійському ля.
Лад використовують у сучасній блюзовій імпровізації, рок-музиці та поп-музиці. Міксолідійський лад добре підійшов би для імпровізації в пісні «Tequila» гурту «The Champs», «After dark» гурту «Tito and tarantula». Використання міксолідиського, зниженого (щодо натурального мажору) сьомого ступеня характерне для рифів групи AC/DC, рокових номерів The Beatles, Queen, Rolling Stones і т.д.
Знову співаємо лад, мелодії, ритмізовано імпровізуємо, відчуваємо колорит та образ. Якщо ви гітарист, спробуйте пограти його на чистому звуку та на різних дісторшинах. Для клавішників було б краще використовувати різні тембри, тому що забарвлення кожного ладу може бути підкреслене і тембрально.
Еолійський Лад (AEOLIAN MODE)
Один із основних ладів, натуральний мінор. За білими клавішами складається з таких нот – ля сі до ре мі фа соль. Формула ладу: тон полутон тон тон полутон тон тон.
Незважаючи на «мінорність» ладу, він звучить досить м’яко та лірично. Для створення трагічного настрою композитори та автори пісень використовують альтернативні варіанти – наприклад, гармонійний або двічі гармонійний.
У натуральному мінорі написано багато народних пісень — наприклад відома українська «За світ встали козаченькі». Варто згадати і мелодію «Greensleeves», яка існує у двох варіантах – з альтераціями та без. До речі, більшість пісень гурту «Кіно» написана Віктором Цоєм саме в еолійському ладі.
Локрійський Лад (LOCRIAN MODE)
Локрійський лад — один з найрідкісніших у популярній музиці, але часто зустрічається в стилях металевої сцени. Нотний склад по білих клавішах: сі до ре ми фа соль. Формула ладу: полутон тон тон полутон тон тон тон.
Цей лад використовують рідко, адже на першому ступені звукоряду не можна побудувати тонічну тризвучність – ні мажорну, ні мінорну. Тональність буде незрозумілою, і непідготовленому слухачеві таке звучання видасться дивним. Однак велика кількість металевих рифів, рифів у стилі треш-метал, індастріал, дэз- і блек-метал будується саме на цій послідовності нот. З усіх «мінорних» ладів у цього найпохмуріший колорит. Я звертаюся до такого звукоряду, коли хочу написати «злий і жорсткий» гітарний риф. Знайти мелодії, написані в даному порядку, буде непросто, але рифів є багато.
Ми розглянули лади, побудовані послідовно на щаблях діатонічного мажору – до іонійського, редорійського тощо. Звичайно, кожен із цих ладів може бути побудований від будь-якої ноти. Грамотний музикант повинен з легкістю вміти перерахувати ноти, що входять до складу, наприклад, ля фригійського, і відразу перерахувати ноти ля дорійського і т.п.
Для цього є два шляхи. Перший — використання тонової формули, про яку ми говорили у кожному з пунктів.
Другий підхід трохи інший. Всі ці лади можна розділити на дві категорії – мажорні та мінорні. Добре знаючи будову натурального ладу від будь-якої ноти, можна будувати будь-який із ладів народної музики, співвідносячи їх із натуральним мажором або мінором.
Нижче наводимо підказку: дорійський лад (мінорний лад) – натуральний мінор з підвищеним на півтону 6-м щаблем; фригійський лад (мінорний лад) – натуральний мінор зі зниженим на півтону 2й щаблем; локрійський лад (мінорний лад) – натуральний мінор зі зниженими на півтону 2-го та 5-го ступенями; лідійський лад (мажорний лад) – натуральний мажор з підвищеним на півтону 4-м ступенем; міксолідійський лад (мажорний лад) – натуральний мажор зі зниженим на півтону 7-м ступенем.
Відмінний спосіб запам’ятовування колориту ладів – їхня гра в зіставленні один з одним на остинатний бас. Запишіть у секвенсор рівну басову партію, що складається з однієї ноти. Для простоти введіть її восьмими нотами. Під час звучання пограйте ритмічні фрази в один-два такти у будь-яких контрастних ладах. Незважаючи на незмінність акомпанементу, звукова картина виходитиме різною навіть при використанні однакової ритміки для обох ладів. Експериментуючи, співаючи все, що ви граєте, ви поступово сформуєте чітке уявлення про кожен з ладів.
Безліч музикантів, особливо гітаристів, обмежуються буквально двома-трьома звукорядами (мажор, мінор, пентатоніка). Згодом вся їх композиторська та імпровізаційна діяльність стає шаблонною та передбачуваною. Вони самі починають втомлюватися від власного звучання. Знання навіть невеликої кількості ладів стане поштовхом до розвитку і круто прокачає ваші музичні навички, тому не варто обмежувати себе. Зовсім навпаки — дайте собі простір для розвитку, вивчайте і використовуйте різні лади і незабаром ви побачите, як ці знання можуть вплинути на ваше звучання.