Музичні міфи: Led Zeppelin — When the Levee Breaks
Чутки навколо саунду When the Levee Breaks від легендарних Led Zeppelin – міф чи реальна історія? Деталі читайте далі.
Це був 1971 рік.
О так! Час, коли і трава була зеленіша, і вода мокріша і музиканти вигадували пісні, не сидячи за комп’ютером на стільці зі скриплячими ніжками. Не знали тоді що таке YouTube і Soundcloud, тому досягти бажаної популярності можна було лише одним способом – робити так, щоб про тебе заговорили.
Знав би старина Пейдж, що зовсім не за горами часи, коли чотиримільйонну аудиторію можна зібрати і без таких зусиль, під знаком яких проходила вся його творча діяльність.
Тож на чому ми зупинилися? Ах, так, роби так, щоб про тебе заговорили. А що ставало добрим предметом для обговорення? Правильно те, як ти виглядаєш і звучиш. Якщо «припудрити носик» ніколи не складало проблем для рокерів, то ось цікаво та повноцінно звучати в ті роки було завданням не з легких.
Справа в тому, що служителі муз сімдесятих опинилися в досить цікавому становищі. Їм випала унікальна можливість стати першопрохідниками у цьому величезному неораному полі під назвою «рок музика», абсолютно не боячись порушувати правила та усталені формати. Музиканти йшли в ногу з часом, активно використовуючи технологічні новинки, які були готові їм запропонувати місцеві майстри на всі руки. Експериментували, не боячись, з усім – з посиленням, засобами запису, ефектами та іншими кумедними приблудами.
Так і тривала ця «гонка озброєнь», мотивуючи музикантів шукати дедалі витонченіші способи покращити своє звучання. Ця доля не обійшла стороною і Led Zeppelin. Прошу любити і любити пісню When The Levee Breaks (Коли звалиться гребля) — винуватця нашої сьогоднішньої урочистості! У пошуках зачіпки далеко йти не знадобиться — все, що нас цікавитиме найближчим часом, це перші 5 секунд треку.
У світі існує безліч здогадів і припущень, починаючи від усієї відомої теорії «Небесного купола», закінчуючи знайденими скарбами Апачі неподалік Усть Кузьмінська. Але найцікавіше тут те, що навіть через стільки років після запису When The Levee Breaks, серед людей як і раніше бродить один, вже зовсім бородатий і обношений міф.
Для тих, хто не хоче турбувати себе скріншотовим чтивом, скажу коротенько — всі ці люди стверджують, що ударні «Бонзо» не були оброблені жодним «стороннім девайсом» у вигляді луни або дилея. За гарною байкою, відгомони ударних знімалися кількома мікрофонами, встановленими на різних поверхах маєтку Hedley Grange (уявляєш, як вони тоді дали прикурити своїм візаві по музичному цеху?). Естети аплодують, музиканти ставлять лайк за винахідливість.
Всі задоволені і, здавалося б, навіщо щось заперечувати, якщо все так складно? Ну хай тягнуться собі, тим більше що сам Джиммі Пейдж заявляв в одній з досить милих документалок про те, що записувалося все в цьому ж злощасному маєтку Hedley Grange.
А що ж за фактом?
А за фактом ми отримали досить симпатичну билину про удалого Бонзо, якому вдалося розгойдати звучання своїх ударних до такого рівня без використання додаткових засобів просторової обробки. Багато хто повірив у це, хоча буквально перед носом вже було спростування у вигляді інтерв’ю Енді Джонса – того самого Енді, звукорежисера Led Zeppelin.
«Це була не лише сходова клітка, яка дала цей знаменитий, сухуватий звук дилея.
«Я використав два мікрофони Beyerdynamic M160, поставив пару лімітерів над двома мікрофонами і використовував луна-Binson Echorec, яку купив Джиммі Пейдж. Вони були виготовлені в італійському стилі, а замість стрічки використовували дуже тонкий сталевий барабан.
«Стрічка зношувалась, і вам довелося б її замінювати, але цей тонкий барабан працював за тим же принципом, що й дротовий рекордер. Він був намагнічений і мав різні «капелюшки», що давало варіативність у налаштуваннях»
«І так, граючи в цьому конкретному темпі на Levee, лімітери встигли дихати, і саме так Bonzo отримав звук Ga Gack через Binson. Він цього не грав. Це був Binson, котрий змушував його звучати так. Згадую, як включав цей трек у фургончику Stones і думав: «Бонзо це сподобається!» Я ніколи не чув нічого подібного, і звук ударних був справді вражаючим».
Пізніше і Рік Беато не зміг пройти повз, знявши відео в якому раз у раз намагався розжувати наївним любителям міфів Стародавньої Греції, де тут ліво, а де право. Абсолютно не обов’язково знати англійську, щоб зрозуміти все, що відбувається після 6:55.
Ось уже склалося, що нам, людям, у міру природного бажання вірити в чудеса властиво заплющувати очі на очевидні факти. Така повчальна історія склалася з ударними в пісні When The Levee Breaks – у пісні, «магія» якої виявилася лише красивим трюком досвідченого звукорежисера і його «напарника» Binson Echorec! Коли на варті твого звучання стоять такі професіонали як Енді – хоч-не-хоч захочеться перепробувати все на світі, поки не звалиться гребля.
