Виходь за рамки: як стратегії Брайана Іно допомагають у творчості

Браян Іно – всесвітньо відомий музичний продюсер та справжня ікона сучасної музики – вважає інакше. Він – автор креативних стратегій, які допомагають творчим людям вийти з глухого кута і подивитися на процес своєї роботи по новому. Чому стратегії Іно працюють і який у них толк — розберемось разом.

Успіх оригінальної філософії Іно

Браян Іно — британський музикант, теоретик, продюсер звукозапису та просто один із найвпливовіших музикантів сучасності. Крім того, він відомий як один із засновників ембієнт направлення в музиці. Починаючи з сольної кар’єри клавішника та фахівця зі звукових ефектів у групі Roxy Music на початку 1970-х, Іно прийшов до співпраці з багатьма легендарними музикантами. Він працював з Девідом Боуї, U2, Talking Heads. Зайшовши до магазину вінілових платівок, ви здивуєтеся — ім’я Брайана Іно мелькає скрізь. І це лише початок. У 1970-х музичний журнал Pitchfork опублікував топ-100 найкращих альбомів. Браян Іно брав участь у записі понад чверть із них.

Однією з його головних заслуг можна вважати просування в маси важливого меседжу: креативні люди, зокрема музиканти, працюють найкраще в моменти непередбачуваності та нерозуміння того, що відбувається.

“Будь-яке обмеження – це частина тієї основи, на якій ви будуєте свої твори – і свою некомпетентність у тому числі” – сказав Іно в інтерв’ю Keyboard в 1981 році. На його думку, «геній індивідуальний, сцена – колективна», а якісна командна робота — запорука успіху. Він навіть вигадав спеціальний термін для цього: “сценіальність” (англ. scenius; scene – сцена, genius – геніальність). В креативній індустрії Браян відомий як революціонер і противник “зручної” творчості, а його вплив на сучасну музику важко переоцінити.

«Oblique Strategies (Over One Hundred Worthwhile Dilemmas)»

Все починалося з роботи Брайана Іно із гуртом Roxy Music у 1972 році. Під час запису альбому, Іно поступово накидав чек-лист ідей та завдань, які провокували б вихід музикантів із зони комфорту та підтримували високий градус креативу під час музичних сесій. Згодом стало зрозуміло, що звичайний список — надто нудно. Чек-лист вийшов акуратним, і музиканти легко його ігнорували. Тоді, після зустрічі з художником Пітером Шмідтом, список перетворився на “Обхідні стратегії” та набув тієї форми, яка залишається популярною і зараз.

Спочатку Шмідт придумав “The Thoughts Behind the Thoughts” (“Думки, що стоять за думками”), що і стало основою для “Обхідних стратегій” – карток, які допомагають позбавлятися творчого блоку і знаходити нові грані креативного процесу. Як це працює?

На кожній із карток написано певне завдання. Якісь із них досить звичайні: “встав вушні затички”, “відкинь звичайні інструменти”, якісь – загадкові: “скрути хребет”, “послухай тихий голос”. Є й зовсім неординарні: “умийся”, “поміняй інструмент”. Ці стратегії використовуються в моменти, коли творчість зайшла в глухий кут. Дістаючи одну з карток і виконуючи завдання, музикант виходить зі своєї зони комфорту, а креативний процес набуває нових форм.

У 1980 році Іно розповів, що його першою стратегією була: «вшановуйте помилку. Думайте про неї, як про прихований намір». У першому виданні з’явилося лише 113 карт. Вийшли вони обмеженим тиражем — 500 екземплярів.

Карлос Аломар, один із найкращих гітаристів в історії музики, під час запису альбому Lodger, мав грати на барабанах замість гітари. Подібні завдання зводили музикантів з розуму – такого результату і очікував Іно. Сам Аломар назвав експеримент дурним, а скрипаль Саймон Хаус коментував: “Часто сесії звучали просто жахливо. У Карлоса і справді були проблеми, адже він професіонал, грати погано для нього було просто неприпустимо”. Надалі Карлос Аломар сам почав застосовувати “Обхідні стратегії” у своїй роботі, що й продовжує робити сьогодні.

“Якісь із них працювали, якісь — ні. Але, чесно, картки й справді змусили мене вийти із зони комфорту і подивитися на процес своєї роботи з зовсім іншого боку” — сказав Аломар через багато років після експерименту з барабанами. До речі, цей прийом — гра музикантів на незнайомих їм інструментах — Іно використовував дуже часто.

Незважаючи на хаотичність музичних сесій, результат стратегій Брайана не змусив на себе чекати: записані альбоми були неймовірно успішними. Як мінімум, два з них – “Low” та “Heroes” Девіда Боуї – стали одними з найкращих платівок того часу. Музиканти пояснюють успіх саме використанням “Обхідних стратегій”.

Нині творіння Іно та Шмідта — практично культ у креативних колах. Музиканти використовують їх для генерації нових ідей, адже часто у творчості виникають певні звички, робота стає “зручною”, і тоді креативний процес може застигнути на одному місці. Завдання, написані на картках, можуть допомогти не тільки вирішити проблеми, що поступово виникають у процесі створення чого-небудь, а й загалом вийти з творчої кризи.

Невже це працює?

“Люди схильні грати у своїй зоні комфорту. Кращі ж речі виходять із сюрпризу, здивування” – сказав Іно в одному з інтерв’ю. Використання “Обхідних стратегій” – це некомфортна практика, завжди сюрприз і непередбачуваність. Хитромудрі ідеї схожі на обмеження, адже у вас є чітке завдання, яке необхідно виконати, але в цьому випадку обмеження не тільки не стануть перешкодою, але й змусять вас дивитися на креатив з нового боку і генерувати круті ідеї.

“Обхідні стратегії” працюють, тому що поштовх вперед, який вони дають – це саме те, що потрібно творчій людині, яка застрягла на одному місці. Навіть якщо спочатку здається, що в цих картках немає жодного сенсу, а якісь із них просто нездійсненні. Як показує практика Іно, немає нічого нездійсненного, а челендж не просто корисний, а необхідний для творчих людей, які переживають кризу.

Стратегії Іно та Шмідта можуть стати порятунком не тільки для музикантів, але й для будь-якої людини, яка якимось чином пов’язана з творчістю. Поет Саймон Армітаж був вражений тим, наскільки ефективними є “Обхідні стратегії” для письменників: “Таке почуття, ніби ти просиш кров у своєму мозку текти у зворотному напрямку”.

“Обхідні стратегії” вже давно стали невід’ємною частиною креативного процесу для багатьох музикантів світового рівня. Наприклад, культовий гурт R.E.M навіть процитували одну з ідей у своїй пісні “What’s the Frequency, Kenneth?”. Рядок “відмова від огиди – це не те ж саме, що апатія” (англ. withdrawal in disgust is not the same as apathy) – посилання на “Обхідні стратегії”. А Coldplay – відомий британський гурт, продюсером якого, до речі, і був деякий час Браян Іно – розповідали, що використовували стратегії при записі одного зі своїх найкращих альбомів “Viva la Vida or Death and All His Friends”.

Більше сотні карток з шаленими і не дуже завданнями змушують ваші думки набувати несподіваних форм і генерувати нові ідеї тоді, коли це потрібно найбільше — у моменти творчого застою.

У 2016 році “Обхідні стратегії” стали ще доступнішими – Nicolae Gherasim розробив додаток для смартфонів “Oblique Strategies SE”. Ваше натхнення знаходиться на відстані лише в один клік. І 1.99 доларів.

Якщо ви переживаєте творчу кризу або просто хочете прокачати навичку генерації ідей, то вам варто забути про звичне та зручне на якийсь час та згадати про креативні стратегії, які відкриють вам нові грані творчого процесу. Саме те, що знаходиться за межами вашого комфорту може стати другим диханням і ключем від натхнення, що загубилося. Результати Брайана Іно та “Обхідних стратегій” – відмінний доказ цього.

Нижче ви можете самі відчути на собі роботу “Обхідних стратегій” та скористатися генератором ідей: